УДК 330.341:314.17
В.Б. РОДЧЕНКО, канд. екон. наук,
доцент, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Харків,
Д.О. СЕРЬОГІНА, аспірант,
ХНАМГ, , Харків.
ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЗВИТКУ НАУКИ І
ТЕХНОЛОГІЙ НАЙБІЛЬШИХ МІСТ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ЕВОЛЮЦІЙНІ АСПЕКТИ
В статье проведен
анализ развития науки и технологий Украины и его влияния на
социально-экономическое развитие больших городов. Предложен проект трансформации управления развитием науки и технологий,
учитывая нужды современного города.
Ключевые слова: города, технологии, наука,
развитие.
У статті проведено аналіз
розвитку науки і технологій України та його впливу на соціально-економічний
розвиток великих міст. Запропоновано
проект трансформації управління розвитком науки і технологій, враховуючи
потреби сучасного міста.
Ключові слова: міста, технології, наука,
розвиток.
In the article the
analysis of development of science and technologies of
Keywords: cities, technologies, science, development.
Актуальність теми. По прогнозам фахівців ООН [1] в найближчі десятиліття чисельність світового населення в значній мірі залежатиме від темпів його зростання в міських районах країн, що розвиваються. Населення світу до 2050 року майже на 70 відсотків буде міським. При цьому в Україні, де до 2025 року прогнозується подальше скорочення чисельності населення до 37 мільйонів, частка міського населення в цьому ж році складе більше 75% (у 2010 році частка міського населення – 68,6% [2]).
Українські міста помітно деградують демографічно, інфраструктурно і економічно. Однією з серйозних перешкод для розвитку України в цих умовах є нерозуміння ролі і місця науки у сучасному світі. Згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [3], розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання.
Об'єктивні суперечності між старою моделлю науково-технічного управління і новою політико-економічною реальністю, в якій існує країна, зумовили необхідність трансформації управління розвитку науки і технологій в великих містах України, адже у той час коли світ стає все більшою мірою міським, ухвалені сьогодні рішення в містах всього світу визначатимуть економічне, соціальне та екологічне майбутнє людства.
Отже, вирішальною умовою успішного проведення соціально-економічних перетворень національного господарського комплексу та опанування ним алгоритмів інноваційного зростання є посилення ролі науки і технологій, безпосереднього залучення інтелектуального потенціалу до трансформаційних процесів як на державному, так і на регіональному рівні.Аналіз досліджень і публікацій виявив, що дослідження ролі науки і техніки, їх творців в організації управління державою започатковано ще в роботах Сократа, Платона, Арістотеля і інших мислителів [4, 5].
У XVII–XIX ст. у роботах Ф. Бекона, К. Маркса, Дж. Роджерса, Ф. Енгельса, І. Г. Фіхте і багатьох інших мислителів наука і техніка розглядаються як основа соціально-економічного прогресу [6, 7, 8, 9].
У вітчизняній літературі в перші десятиліття ХХ ст. велика увага приділялась місцю і ролі науки в суспільстві, користі науки для суспільства і шляху її розвитку, у радянський же період у розробці проблеми науки і техніки панував марксистський підхід. Окреме місце в цьому плані займають роботи видатних вчених В.І. Вернадського, П.Л. Капиці, Н.Н. Моісеєва, О.Д. Сахарова [10, 11, 12, 13].
У роки незалежності неоднократно
робилися спроби створити сценарії майбутнього науково-технічного розвитку
країни, включаючи підготовку проекту індикативного плану науково-технічного
розвитку, розробку різноманітних спеціалізованих
науково-технічних програм та окремих проектів [3,
14, 15, 16, 17].
Проте, на наш погляд, розгляду проблем науки і технологій в більшості цих робіт, незважаючи на очевидні позитивні моменти, або бракувало системності, або відповідності умовам політико-економічної реальності. Серед питань, що потребують подальшого вирішення залишаються реформування наукової сфери України, створення її нової структури враховуючи вплив науки на соціально-економічний розвиток великих міст.
Мета статті – удосконалення системи
організації управління науково-технічним потенціалом у напрямі посилення ролі
науки і технологій в соціально-економічному розвитку економіки великих міст, на
прикладі міст Дніпропетровська, Донецька, Одеси та Харкова.
Виклад
основного матеріалу. В рамках
даної роботи був проведений історико-економічний аналіз розвитку науки і
технологій в Дніпропетровську, Донецьку,
Одесі і Харкові у 19-21 століттях і його вплив на показники соціально-економічного
розвитку цих міст, а також розроблена модель проекту трансформації управління
розвитком науки і технологій, враховуючи потреби сучасного міста.
Однією з причин зростання міст у 19 – на початку
20 ст. був розвиток прикладної науки та впровадження науково-технічних
розробок, в основному на промислових підприємствах, що організовуються у той
час, а також фундаментальної науки, в першу чергу в Харкові та Одесі.
У Дніпропетровську (тоді Єкатеринославлі) прикладні дослідження проводяться починаючи
з кінця 19 століть після появи у 1895 р. сталеливарного, сталепрокатного і
трубопрокатного заводу Ланге та вагонного завод «Франко – руські майстерні», в
1896 р. – машинобудівного заводу «Сіріус» і головних вагонних майстерень Єкатерининської
залізниці, в 1899 році – трубопрокатного заводу Шодуар «Б» [24].
У Донецьку (Юзовка, Сталіно) освоєння нових технологій було викликане
відкриттям вугільних родовищ у 1820 році і будівництвом заводу і шахт Джоном
Юзом в 1869 році. Тут вперше в Росії запускається 8 коксових печей, освоюється
гаряче дуття, завод працює по повному металургійному циклу. У 1880 році в
Донецьку пущений в експлуатацію завод вогнетривкої цеглини, а для забезпечення
устаткуванням вугільної промисловості, що розвивається, в 1889 році споруджений
машинобудівний і чавуноливарний завод Босе и Генефельда [25, 26]. Таким чином
розвиток науки у 19 – на початку 20
століття активно взаємодіє з розвитком промисловості.
Активніше в цей період розвиваються Одеса і Харків, де окрім освоєння нових
технологій розвивається фундаментальна наука. Ще в 1726 році з Білгорода до
Харкова була переведена духовна школа – колегіум, де викладав великий філософ,
просвітитель і поет Г. С. Сковорода. Переломною подією в історії Харкова було
заснування у 1805 р. Харківського університету, що змінив провінційне місто на важливий
освітній та науковий центр. При університеті були засновані наукові установи,
поставали нові видання. У 1873 р. відкрито ветеринарний інститут, у 1885 р. –
Технологічний Інститут, у 1916 р. – Харківський комерційний інститут. У
травні 1865 року засновується університет і в Одесі (Імператорський Новоросійський
університет, Одеський університет імені І.І. Мечникова) на базі
Рішельєвського ліцею, заснованого у 1817 році. У складі Імператорського
Новоросійського університету засновується астрономічна обсерваторія та Інститут
фізики. Окрім цього, ще у 1825 році був заснований історико-археологічний
музей, а у 1830 – міська публічна бібліотека.
Таким чином, Одеса та Харків починають займати провідні міста у формуванні
системи освіти, в розвитку наукових досліджень і культури. У цих умовах,
невпинно зростає рівень промисловості і пов'язаний з цим процесом рівень
прикладної науки. В Одесі були побудовані чавуноливарний завод Рестеля (1844),
механічний завод Белліно-Фендеріха (1860), залізно-дорожні майстерні (1863),
джутова фабрика (1888) та інші, в розвитку яких активну роль грали наукові
прикладні дослідження і впровадження нових технологій. Аналогічно одеській
розвивалась і харківська промисловість. Вже у 1810 р. тут почали діяти міделиварні та
металообробні майстерні; у 1820 р. відкрито фабрику сірників, а у 1835 р. – чавунно-міделиварний
завод, а у
1871–1900 pоки чисельність фабрик і заводів зросла з 79 до 259 [18, 19,
20, 21, 22, 23].
Отже, розвиток науки в 19 – на початку 20 століття активно
взаємодіє з розвитком промисловості, також варто врахувати, що розвиток науки і технологій,
як втім і промисловості в основному відбувається за участю іноземного капіталу.
Розвиток міста в першу чергу відображають показники соціально-економічного
розвитку, зокрема приріст населення. Розвиток промисловості, відкриття нових
учбових закладів сприяв зростанню населення. Так чисельність населення Харкова
та Дніпропетровська з 1800 до 1917року збільшилося майже у 30 разів, а в Одесі
більш ніж у 60 разів (рисунок 1), при цьому різке збільшення числа населення
спостерігається після 1865 року, коли був заснований Імператорський
Новоросійський університет.
Рис. 1. Динаміка зміни
чисельності населення міста, осіб
*Розроблено авторами по [2, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25]
Другий етап в розвитку науки наступає напередодні
і у роки перших п'ятирічок, після спаду міського розвитку в період Першої
світової і громадянської війн. Наука в
СРСР була однією з найбільш розвинених галузей народного
господарства [27]. Створюється ряд вищих учбових закладів: Дніпропетровський
національний університет Олеся Гончара у 1918 році, Донецький Національний
Технічний Університет у 1921, Харківський національний університет
радіоелектроніки і Дніпропетровський національний університет залізничного
транспорту у 1930, а у 1937 році – Донецький національний університет та інші.
Розвиваються галузеві науково-дослідні інститути. Вперше в Радянському Союзі у
1932 році в Харкові було розщеплено ядро атома (літію), в 1940 році – в
промисловості почав застосовуватися відцентровий спосіб розділення ізотопів
урану, у 1960 – відкрита анізотропія енергетичної щілини в надпровідному олові,
а в другій половині 20 століть Харків активно займається ядерною енергетикою
СРСР, впроваджує в промисловість нові технології і устаткування. У Дніпропетровську
у 1940х роках В.А. Лазарян один з перших почав застосовувати обчислювальну
техніку в наукових дослідженнях, силами М.В. Вінокурова реорганізується
транспортна наука починаючи з 1934 року, а в кінці 1980х років впроваджуються
інноваційні технології прокатного виробництва. У Донецьку Р.В. Кучером був відкритий
кінетичний закон накопичення проміжного продукту, а в другій половині 20
століть в Донецькому обчислювальному центрі активно ведеться робота по теорії
прикладної математики і механіки, в 1960х роках – формується донецька школа
фізичної гідродинаміки. В Одесі проводилися дослідження у різних областях
фізики: фізику твердого тіла, лазерній фізиці, голографії, фізику іонних
кристалів і др, А.Я. Орлов створив першу гравіметричну карту країни, виділивши
багато родовищ корисних копалини.
Як і у дореволюційний період так і у радянський, з розвитком науки тісно
пов'язаний розвиток промисловості: зведені заводи-гіганти: Харківський авіаційний
завод, Харківський тракторний завод, Дніпропетровський завод металургійного
устаткування, верстатобудівний завод в Одесі, Одеський завод «Центроліт»,
Донецький металургійний завод імені Ст. І. Леніна, Донецька хіміко-металургійна
фабрика (що займається з'єднанням рідкісних металів і сплавів) та ін. З
прискоренням темпів міського розвитку, як бачимо в основному завдяки розвитку
фундаментальної і прикладної наук і впровадженням нових технологій в промисловості,
зростає і чисельність населення (малюнок 1). Спад в тенденції спостерігається в
період Великої вітчизняної війни і післявоєнної кризи. Активне зростання
населення починається з 1950 року, коли вже відновлений довоєнний технічний і
технологічний рівень економіки і збільшується державне фінансування наукових
досліджень. У 1962 році містом з населенням більш ніж мільйон стає Харків,
у 1974 – Одеса, у 1976 – Дніпропетровськ, а через два роки і Донецьк. Якщо в
1959 році в Одесі, Харкові, Дніпропетровську
і Донецьку в сумі проживало 2 980 800 чол., то до 1989 року воно
виросло майже на 70 % і склало 4 997 441 чоловік (рис. 1) [22, 25, 26,
28].
Велике значення для інтенсивного розвитку міст українською СРСР мало
створення науково-промислового комплексу, наприклад хімічна галузь розвивалась
завдяки вітчизняному хімічному машинобудуванню, що забезпечувало галузь
сучасним устаткуванням, паралельно розвивались галузі, що поставляли сировину
для хімічної промисловості, в цій же системі існували галузеві наукові
інститути, що тісно співробітничали з вищими учбовими закладами. Тобто, по
суті, в радянській науці існував ланцюжок: фундаментальна наука – прикладна
наука – виробництво.
Таким чином, у 20 столітті в
великих містах сучасної України відбуваються зміни в інституційній структурі
фундаментальної науки. Якщо у 19 і навіть на початку 20 століття вона переважно
розвивалася як університетська наука, то у другій половині ХХ століття починають
інтенсивно створюватися мережі наукових установ академічного типу: наукові лабораторії,
дослідницькі наукових центри, обсерваторії. Співробітники цих центрів займаються
тільки науково-дослідною діяльністю і на відміну від представників університетської
науки не зобов'язані поєднувати дослідження з викладацькою роботою.
В результаті розпаду СРСР і утворення незалежної
України, міста Харків, Дніпропетровськ, Одеса і Донецьк успадкували
повноструктурну науку – наукові школи в більшості областей знань. У цьому була
не тільки перевага, але і недолік – Україна не могла дозволити собі фінансувати
настільки масштабний науковий комплекс, а використовувати технологічний досвід
прогресу Японії в 60х-80х роках 20 століть, суть якого полягала у відмові від
фундаментальної науки і використання результатів світової економіки, Україні
було не під силу. В результаті кризи і реформ 1990-2000-х були ліквідовані або
розформовані десятки промислових підприємств і галузевих наукових дослідницьких
інститутів. Занепад науки супроводжувався спадом в розвитку промисловості.
Спостерігається тенденція різкого скорочення населення (рис. 1). Скорочується і
число наукових співробітників в містах (рис. 2). Невтішна статистика і по
Україні в цілому, починаючи з 1991 року, за рубіж на постійне місце проживання
з України виїхали 675 докторів наук і 1151 кандидат наук [2].
Спад промисловості можна прослідкувати на
прикладі Донецька, де індекс
промислового виробництва у 2009 році склав 59,3 відсотків до 1990 року
(рис. 3).
Таким чином, в даний час процес розпаду науки продовжується, не існує
колишнього зв'язку: наука – промислове виробництво, тобто наука не дає економічного
ефекту; зменшується престиж науки, а значить все менше стає наукових
співробітників; проблема фінансування науки вирішується методами скорочення
числа наукових інститутів або закриття лабораторій.
Рис. 2. Динаміка виконавців наукових та науково-технічних робіт, Розроблено авторами по [2]
Рис. 3. Індекси промислового виробництва (у відс. до 1990 р.)*Розроблено авторами по [2]
У результаті, науковий потенціал України не
достатній для розвитку економіки. У умовах, що склалися, першорядним завданням
стає стабілізація економічних і соціальних процесів, і починати варто з великих
міст, де історично склалися всі умови для прискореної трансформації економіки.
Як вже згадувалось, в Україні 20 століття
застосування наукових знань проходило переважно за схемою: фундаментальні
дослідження – прикладні дослідження – розробка нових технологій – впровадження
(рис. 4). Інновації йшли від науки, а проблема їх впровадження здійснювалась як
пошук видів діяльності, в яких нові технологи будуть використані.
Рис. 4. Класична
схема реалізації науково-технологічних досягнень. *Розроблено авторами
Але у міру розгортання науково-технічної
революції 60-70 років ХХ століття і розвитку світового ринку запити на нові
технології по всьому світу все частіше починають йти від самого виробництва, виникає
симбіоз науки і технологій, орієнтований на запити ринку. Відмітним є те, що
сучасний розвиток науки і технологій спирається на постійну підтримку бізнесу,
який інвестує дослідження, що приносять
прибуток. У процес функціонування симбіозу науки і технологій також
включена інформаційна підтримка, яка забезпечує формування суспільних очікувань. Проте формування нового типу відносин науки
і технологій не відміняє типу, що традиційно склався, а лише удосконалює його (рис. 5).
Рис. 5.
Пропонована схема реалізації науково-технологічних досягнень *Розроблено
авторами
Основною проблемою української науки сьогодні є
те, що її досягнення не переносяться в національну економіку, а, отже і
фінансова ефективність досягнень і відкриттів залишається невисокою, втім це і
основна проблема економіки. З метою згладжування існуючих недоліків автори
статті пропонують проект трансформації управління
розвитком науки і технологій, враховуючи потреби сучасного міста (рис. 6).
Необхідно не вимагати від фундаментальної науки,
щоб вона займалася впровадженням своїх результатів, а цілеспрямовано регулювати
становлення нових зв'язків науки з виробництвом і сферою послуг, наприклад за
допомогою консалтингових фірм.
Для створення необхідних умов розвитку науки треба перш за все змінити
відношення до її фінансування. Крім
держави, в нових технологіях і фундаментальних
дослідженнях зацікавлені виробники, і в цих умовах першорядним завданням
для органів місцевого самоврядування є створення можливостей для залучення
інвестицій в науку. Слід також створити правові можливості для венчурного
інвестування в прикладні дослідження і технологічні розробки. Актуальним також
автори вважають фінансування наукових проектів через грантову систему. Ідея
ефективності грантової підтримки науки заснована на тому, що отримання гранту –
конкурентний процес, а ефективний конкурентний механізм – гарантія успішної
еволюції.
Рис.6. Модель трансформації
управління розвитком науки і технологій,*Розроблено авторами
Не слід також забувати, що майбутнє науки
сьогодні залежить від рівня освіти, будь-який вчений проходить навчання в школі
і вищому науковому закладі. В той же час і повноцінна освіта без розвитку
національної науки неможлива. Участь
в освітньому процесі вчених, зайнятих фундаментальними дослідженнями, дає
можливість виховувати дійсно висококласних фахівців. Тому автори вважають
важливим розвиток науки і освіти як єдиної системи.
Також автори вважають важливими і перспективними для розвитку науки не
тільки на регіональному, але і на державному рівні, створення Національної
наукової бази даних де будуть задіяні в єдиний інформаційний потік все надруковане
останнім часом (включаючи дисертації, тези конференції, різного роду збірки
робіт). Це повинна бути національна програма, яка дозволить привернути до неї
і органи місцевого самоврядування, і відділи інформації наукових установ,
і бібліотеки.
Висновки.
Таким чином, проведений аналіз розвитку науки і технологій України та його
впливу на соціально-економічний розвиток великих міст дозволив виявити, що
наука сильно і необоротно зміняє світ, вона не тільки закладає фундамент
технологій майбутнього, але і активно бере участь у створенні технологій
сьогоднішнього дня. В Україні трансформація «перехідної» економіки в ринкову
повинна бути спрямована на активнішу участь науки в соціально-економічному
розвитку, в першу чергу це стосується великих міст, як наукових і виробничих
центрів країни. Для вирішення цього завдання авторами був розроблений проект управління розвитком науки і технологій, враховуючи потреби сучасного
міста.
Список літератури: 1. Мониторинг мирового населения с уделением
основного внимания распределению населения, урбанизации, внутренней миграции и
развитию. Доклад Генерального секретаря. Экономический и Социальный Совет
Организации Объединенных Наций: [електронний ресурс] // Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N08/205/16/PDF/ N0820516.pdf?OpenElement. 2.
Держкомстат
України: [електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua. 3.
Закон України вiд 13.12.1991 № 1977-XII Про наукову і науково-технічну
діяльність: [електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/law/98_nauk.html. 4.
Платон. Государство // Соч. в 3-х т.
М., 1971,Т 3. Ч. 1. 5. Аристотель. Политика // Соч. в 4-х т. Т.
Надійшла до редколегії 25.02.11