А більшість, де б вони не жили і чим би не займались, просто бережуть у душі яскравий і теплий вогонь любові до студії та один до одного. Та й де ця межа між любительством і професійністю? На зорі кінематографа цього розподілу взагалі не було… Зароджувались традиції… Мабуть, найбільш чудова – зустріч Нового року на студії в ніч з 1 на 2 січня. Ось де був бенкет талантів, вигадок, дотепів. І паралельно з кіностудією, з цією «легкістю буття», живе й працює кінолабораторія, якою теж завідує А. М. Фаустов, де знімають документальні фільми найрізноманітнішої тематики, перш за все про життя і події в ХПІ, сюжети про заходи району, міста, країни і науково-популярні фільми, щоб насичувати навчальний процес. Разом зі студійцями створювалися й ігрові фільми, і мульти. Мультфільм «Новий маршрут» з успіхом був показаний по Центральному телебаченню, він і зараз є популярним. Знімали публіцистику, репортажі. У майстерні студії збудували трюк-машину, на якій уже в ті часи створювали спецефекти (невипадково наш студієць Є. Мамут, виїхавши до США, «пробився» до Голівуду і згодом за спецефекти у фільмі «Хижак», зі Шварценегером у головній ролі, отримав «Оскара»). Студія любительська, а фільми створювали на професійній плівці 35 мм – весь процес, включаючи знімання, проявлення, монтаж, роботу з негативом і позитивом, копіювання, тиражування.
Взагалі, вся розповідь про Кіностудію постійно супроводжується терміном «уперше». У 1974 р. Кіностудія стає Народною. Усього любительською кіностудією біло знято близько 120 кінофільмів (на плівці). Особливість усіх документальних фільмів кіностудії – глибоке й точне розуміння теми та оригінальні засоби її вираження. Про що б не були ці фільми: про кафедри ХПІ, про медицину – фільм «Перша студентська», про хліб – «Тричі на день і частіше», про війну «Командний пункт маршала Конєва», фільми за найрізноманітнішою тематикою. До 100-річчя ХПІ кіностудія випускає кольоровий фільм «Дорога пізнання», що охоплює всю історію нашого інституту. І знімає кінолітопис сучасного ХПІ: «Наш політехнічний», «Політехнiчний: роки, події, люди…» та багато інших. Зйомки документального фільму «Відповідальні особи, або гра «в кішки-мишки» були схожі на детектив. Участь брали майже всі співробітники кіностудії: В. Малінов, А. Ярмолюк, В. Столбовий, Л. Галкін, П. Імшенецький. Автор і режисер – А. Фаустов. Спочатку чудом встигли зняти, як горів театр Російської драми (підпалювали не ми…). Потім зйомки у філармонії, в дитячій лікарні, на різних підприємствах. Застосували «приховану» камеру, ефект був шокуючим – різниця у відповідях «на камеру і без…» перетворювала ситуацію на трагіфарс. Було знято багато цікавого матеріалу, Фаустов написав точний дикторський текст, глибокий і іронічний, і сам виступив у ролі диктора. Партійна влада міста і області заборонила цей фільм, але пожежники таємно «крутили» його по всьому Союзу. В роки перебудови фільм отримав головний приз на одному з фестивалів любительського кіно. Найбільш яскраві ігрові фільми 70-х – «капусники» про наше студійне життя, пародії на заняття, на ставлення «старих» із перших наборів до молоді – «Руки геть!», «Некролог», «Крайній», чудовий «Навчальний посібник», у якому іскрометно грають Саша Голубчик, Сергій Перетяченко і РомаПятковка. Ігровий фільм «Сиціліанський захист», поставлений А. Фаустовим за оповіданням «Інтелігентні люди» (оператор Ю. Бродський) – предковічний трикутник стосунків, у головній ролі В. Антонов, який згодом став професійним актором. А «Показуйте, нам цікаво!» – це суцільний сюрреалізм і парадокси! Разом зі студійцями в кількох ролях знялися учасники Гуморин із Палацу студентів на чолі з різнобічно талановитим Сашею Івановим, який прийшов на студію до Фаустова з ідеєю цього фільму. У ці ж роки – 70–80-і – знімаються мультфільми, оригінальні за формою та змістом: «Новий маршрут», «Арлекіно», «Повернення» – дуже талановитий художник Іра Борисова, режисура А.Фаустова, О.Голубчика, інших студійців. Наприкінці 80-х рр. – нове покоління студійців, зацікавлених людей, які шукають, думають і знімають, у т.ч. своєрідні мульти: Олег Мінц, Андрій Петров – «Міраж», Ігор Гершингорин- «Бумеранг», які, як і мультфільми Борисової, як багато фільмів кіностудії, ігрових і документальних, отримають безліч призів на фестивалях та конкурсах, місцевих, республіканських, Всесоюзних і зарубіжних. У 1973р. кіностудія створює стереомультфільм «Ванька-встанька», потім прорив у електронній мультиплікації (вперше в Союзі) фільм «Малює ЕОМ. Азбучна істина» – все це винахідливий інженер, оператор Є. Мамут і талановитий художник І. Борисова, обидва – співробітники кіностудії. Студієць, співробітник кіностудії О. Голубчик знімає ігровий фільм «Рятувальник», фільм про Палац студентів «Захопленість», режисирує мультфільми. У 1976р. на студію прийшли талановиті Саша Дунаевський, Саша Голубчик, Серьожа Перетяченко. А трохи раніше на студії з’явилися симпатичні і здібні Іра Курінна, Таня Дєнєжкіна і Люда Юдіна, яка незабаром перетворилася у Перетяченко, потім вона стала співробітником кіностудії. Випадковість це чи закономірність, але саме наші студійні пари більше за інших студійців продовжили своє життя в мистецтві і після студії. Кілька прикладів: Віталій Фінкель і Лара Рябцева, Ігор Горбатенко і Міла Чернецька, Боря Шустерман і Оля Борисова. І найзнаменитіша пара – Єгеній Мамут і Іра Борисова. Змінювалися технології – і кіностудія перетворювалася. У «лихі» 90-і, коли багато що руйнувалося, не вижили і любительскі студії нашого міста (як виявилося – і всієї країни). Тільки наша Кіностудія вистояла – дякуючи таланту і енергії Фаустова і за підтримки ректора Ю. Т. Костенка. Для студії придбали відеоапаратуру, Фаустов почав перенавчатися і навчати співробітників, тоді ж вперше вiн – керівник, режисер, сценарист і вчитель студентів,- почав знімати i як оператор. У ці роки створено дуже багато цікавих документальних фільмів, презентаційних кліпів, інформаційних роликів. «Welcome!», «Eindrucke», «Гра. Ігрове проектування», «Щоденник фестивалю», «Спорткомплекс ХПІ» і багато інших фільмів про життя нашого Політеху. Фільм «Eindrucke» («Враження») – про спільні українсько-австрійські курси в рамках співробітництва НТУ «ХПІ» з Клагенфуртським університетом (Австрія), сприяв тому, щоб ці курси стали постійними. Прийшли цифрові технології, комп’ютери. Студія знову на передових рубежах, звісно, Фаустов «вибивав», переконував, доводив, і ректор Л. Л. Товажнянський дозволив придбати для студії комп’ютер і цифрову камеру, потім ще один комп’ютер та камеру. І знову Аркадій Фаустов навчається, у т. ч. у свого учня-студійця Сергія Березки. Сергій закінчив той же факультет, що і Фаустов – електроенергетичний, працює в Політеху, нещодавно захистив дисертацію. Фільми студії були прекрасною візитною карткою ХПІ, у т.ч. при поїздках за кордон (Фаустову розповідали ректор і проректори, як наші фільми виявлялися головним аргументом при проведенні переговорів, у т.ч. про залучення до ХПІ іноземних студентів). Фільми стали відмінним подарунком при прийомі гостей у стінах Політеху – для керівництва країни, представників міністерства освіти, колег із наших та зарубіжних вузів, «Почесних докторів» і багатьох інших. З’явилися нові технічні можливості, але фільм як художній витвір – це насамперед мистецтво, талант, людина!