У ХПІ увічнили пам’ять видатного хіміка

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

12 червня в НТУ «ХПІ» відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки Миколі Олександровичу Чернаю, першому професору-хіміку, засновнику неорганічної школи Харківського Політеху, який пропрацював в університеті майже 30 років (1886-1912 рр.). Одна зі сфер діяльності вченого стосувалася розвитку технологій оборонної промисловості, зокрема, Микола Чернай брав участь у створенні бездимного пороху. Серед гостей заходу — ректор ХПІ Євген Сокол, проректори, викладачі та студенти вишу, родичі вченого.

Відкриваючи урочисту церемонію, ректор НТУ «ХПІ» Євген Сокол, зазначив, що для вишу і політехніків, увічнити пам’ять Миколи Олександровича Черная — важлива подія. «Ми хочемо, щоб молоде покоління, яке приходить вчиться до ХПІ, пишалося його великою історією. Вони повинні розуміти, що основи фундаментальної технічної освіти Харківського Політеху закладені світовими лідерами науки. Одним з таких видатних людей був Микола Олександрович Чернай».

«Сьогодні ми вшановуємо засновника неорганічної школи нашого вишу — Миколу Олександровича Черная. Це був перший неорганік нашого університету, тоді — Харківського технологічного практичного інституту (хімічне відділення)», — сказав директор Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії НТУ «ХПІ» Ігор Рищенко.

Саме Миколі Чернаю ХПІ зобов’язаний створенням лабораторії неорганічної та аналітичної хімії, яка згодом переросла в кафедру, а потім — у факультет неорганічної хімії.

Почесні гості заходу — родичі професора Миколи Олександровича Чорная. Його правнук, кандидат технічних наук, доцент ХПІ Валерій Федорович Чернай зазначив, що рід Чернаїв з покоління у покоління вчиться і працює в Політеху. За його словами, ім’я видатного прадіда завжди знаходилося у тіні інших відомих хіміків, оскільки наукові розробки Миколи Черная велися загалом для військової сфери.

Меморіальна дошка встановлена ​​на одному з найстаріших будівель університету — хімічному корпусі, де працював Микола Олександрович. Пам’ятний знак виготовили за рахунок коштів рідних та близьких вченого.

У Науково-технічній бібліотеці Політеху зберігаються видання з автографом вченого.

Архівні фото Миколи Олександровича Черная надані його родичами, і передані до музею історії НТУ «ХПІ».

 

Довідка:

Професор Микола Олександрович Чернай народився 7 липня 1849 року в Харкові, в родині основоположника української школи зоологів Олександра Вікентійовича Черная, у якого свого часу вчився Нобелівський лауреат І.І. Мечников. По лінії батька рід М.О. Черная веде початок від чеського й польського лицарства, по лінії ж бабусі — від видатного математика й фізика Леонарда Ейлера.

Навчаючись у 2-й Харківській гімназії, Микола з 15 років почав відвідувати лекції вже тоді відомого хіміка М.М. Бекетова. Закінчивши гімназію зі срібною медаллю у 1886 р., М.О. Чернай вступив до Харківського університету, де під керівництвом професора М.М. Бекетова виконав свої перші наукові праці. Після закінчення фізико-математичного факультету (1870 р.), він захистив кандидатську дисертацію «О влиянии давления и разжижения на возгораемость взрывных газовых смесей».

Спільну з М.М. Бекетовим статтю та свою першу наукову доповідь молодий вчений опублікував у «Трудах ІІІ съезда естествоиспытателей» у Києві у 1871 році. Отримавши звання магістра, в 1873 році Миколу Черная, як найбільш талановитого молодого вченого, відправили на навчання до Німеччини. Працюючи під керівництвом видатних вчених того часу: хіміка Бунзена, фізиків Кірхгофа і Гросмана, Микола Олександрович зробив відкриття в галузі дисоціації Н Sе та інших газів, які увійшли в подальшому до знаменитого підручника Бунзена. Після закінчення навчання М.О. Чернай захистив у 1876 році дисертацію «О воспламенении газовых смесей». Ця праця сприяла розвитку технологій у галузі оборонної промисловості, зокрема, у створенні бездимного пороху.

Харківський технологічний інститут, що відкрився в 1885 році, в перший же рік своєї діяльності запросив М.О. Черная до викладацької роботи. У 1907 році виступив з доповіддю на 1-му Менделєєвському з’їзді.

Микола Олександрович дослужився до звання дійсного статського радника, професора хімічних наук, мав великий будинок на Катеринославській вулиці (нині вул. Полтавський шлях).

За два дні до смерті він ще працював за своїм столом. Останні його слова були: «Прощайте, йду у вічність…». Помер Микола Олександрович 22 листопада 1912 року. Поховали його за правилами лицарського кодексу честі (в партикулярному мундирі з двома срібними трояндами на лацкані та зі шпагою) на лютеранському кладовищі на Пушкінській. Пізніше його прах було перенесено на почесну алею 13 кладовища.

За відмінну службу й особливі праці він нагороджений орденами Св. Станіслава 2-го, Анни 2-го, Володимира 4-го ступенів.