«Співоча ліра» професора ХПІ

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Завершальним «акордом» IV Міжнародної науково-практичної конференції «Наукова школа академіка І. А. Зязюна в працях його соратників та учнів» став концерт, який відкрив один з головних організаторів заходу — професор НТУ «ХПІ» Олександр Романовський. Зустріч пройшла в Науково-технічній бібліотеці університету.

Завідувач кафедри педагогіки та управління соціальними системами вишу, доктор педагогічних наук, один із засновників української школи лідерства, Олександр Романовський ще і визнаний поет, прозаїк. В його активі — більше десяти поетичних збірок, багато віршів стали основою для пісень, музику до яких написали відомі композитори. Сьогодні професор ХПІ — самодостатній автор, який є композитором і виконавцем власних філософських, ліричних, духовних пісень. Реалізовуватися в творчості йому допомагає музичний колектив під назвою «Співоча ліра». У складі ансамблю як професійні музиканти, так і аматори — талановиті студенти ХПІ. Дівчата блискуче грають на музичних інструментах: скрипці, гітарі та володіють дивовижними голосами, які вони і продемонстрували глядачам.

«Ми підтримуємо і реалізовуємо творчість наших студентів, — зазначив професор ХПІ Олександр Романовський. — У нас значно різноманітніша програма і більше талановитої молоді, яка виступає на різних заходах, але сьогодні мало часу у гостей, тому довелося скоротити час концерту».

Олександр Романовський сердечно подякував гостям — учасникам конференції «Наукова школа академіка І. А. Зязюна в працях його соратників та учнів», зазначивши, що ці люди представляють еліту України. «Наш спів — продовження звернення до пам’яті Івана Зязюна, звернення до його душі. Він, дійсно, тут, з нами, ми це відчуваємо. І скільки ми будемо жити, стільки будемо цінувати Івана Андрійовича, щоб бути гідним його пам’яті. І те, що ми виконуємо сьогодні, звичайно ж, присвячене цій великій людині, вчителю», — зазначив професор НТУ«ХПІ».

Гості поїхали, а вірші учня І.А. Зязюна Олександра Романовського продовжували звучати в стінах Науково-технічної бібліотеки: «Объял ты мир огромной силой, всепроникающей теорией добра, чтоб стать звучаньем философской лиры, молчаньем золота, словами серебра…».