На сайті американської академії міжнародного бізнесу (AIB Teaching & Education SIG) вийшла стаття професора кафедри менеджменту НТУ «ХПІ», голови правління Української асоціації розвитку менеджменту та бізнес-освіти Тараса Данько. У публікації він розповідає про те, як відбувається навчання під час війни: про фізичні та психологічні труднощі для студентів і викладачів, виклики для освіти, а також про можливості, що відкриваються, і шляхи розвитку за цих умов.
Професор НТУ «ХПІ» Тарас Данько згадує, що незадовго до 24 лютого 2022 року скептично ставився до можливості повномасштабного вторгнення, адже Харків — друге за величиною місто України з населенням 1,5 мільйона осіб, важливий центр ІТ-індустрії, вищої освіти та технологічного розвитку в Україні. Майбутнє для Харкова — стати європейським та глобальним містом, і на Росію тут ніхто не чекав. Проте повномасштабне вторгнення розпочалося, і битва за Харків відбулася. Російські бомбардування Харкова тривали, але місто було готове боротися за своє майбутнє, розповів професор ХПІ Тарас Данько.
«Дуже швидко ми зрозуміли, що російська війна проти України вийшла на новий рівень. В університеті заняття було перервано до особливого розпорядження. Я дуже вдячний усім моїм закордонним колегам, які висловлювали підтримку у ті дні. Паралельно багато українських вчених та університетів, зокрема НТУ «ХПІ» та Українська асоціація розвитку менеджменту та бізнес-освіти, намагалися звернутися до російських та білоруських колег, закликаючи їх зупинити вторгнення. Але дуже швидко ми зрозуміли, що це даремно», — зазначив професор Данько.
Внаслідок російської агресії тисячі харків’ян, зокрема студенти та викладачі, залишили свої будинки, перемістившись у різні міста України. Багато хто знайшов прихисток у країнах Євросоюзу, дехто опинився на тимчасово окупованих територіях. Як показали опитування, по суті студенти та викладачі опинилися в однаковій ситуації.
Кожен з нас має що розповісти про свою особисту трагедію, яка сталася у ті дні, — наголосив професор Данько. — Важливим у тій ситуації було віднайти стійкість, відновити фізичні та моральні сили. Для поновлення занять потрібно було визначити найбільш сприятливі варіанти навчання. Університет проводив опитування серед студентів та викладачів про їхнє місцезнаходження, доступ до Інтернету, наявність необхідного обладнання. Великою проблемою виявилася глибока травма та тяжкий емоційний стан — деякі студенти не розуміли, як можна проводити заняття у наявній ситуації. Потрібен був час, щоб усі осмислили нові обставини та дійшли спільного розуміння, як упоратися зі збитками та зосередитися на рішеннях. Було обрано формат змішаного навчання, який дозволив студентам, залежно від ситуації, або долучатися до онлайн-лекцій, або використовувати навчальні матеріали та завдання для самопідготовки. Але проблемою для тих, хто залишився в Україні, стали відключення електроенергії, постійні обстріли та ракетні удари, які могли зачепити місця їхнього проживання.
«Нам довелося переосмислити наші курси, щоб зробити їх максимально економічними, з акцентом на основних висновках та знаннях, які мають здобути студенти. Це стало можливим лише завдяки довірі, відкритості, гнучкості та взаємній підтримці. Можливо, додатковими компетенціями, які здобули наші студенти, стали навички стійкості. Вони мають першорядне значення для динамічного глобального світу, в якому нам доводиться жити і давати собі раду», — розповів професор НТУ «ХПІ» Тарас Данько.
Головне питання в нинішній реальності, що постійно змінюється, — що ж вважати якісною освітою? Чи повинні університети залишатися «вежами зі слонової кістки» — замкнутися від світу і просто забезпечувати безперервний потік знань, готуючи студентів до якоїсь певної наукової версії майбутнього, чи навчання має розвивати їхню здатність адаптуватися до змін?
Професор Данько до обставин, що склалися, застосовує притчу «Старий втратив свого коня» (прим. — або Невдача приносить удачу — а удача приносить невдачу). «Що стосується нашої програми міжнародного бізнесу, я можу сказати, що війна призвела до того, що ми «втратили коня» — викладацько-центричну освіту, стали менше зосереджуватися на контенті та навчальному процесі, але набули студентсько-центричного мислення. Ми зрозуміли, що ми маємо багато друзів у світі, які прагнуть допомогти створити нові можливості для навчання. Це, наприклад, гранти на студентську мобільність у Віденському університеті економіки та бізнесу, Університеті Отто фон Геріке в Магдебурзі, проєкти з Рейн-Ваальським університетом прикладних наук, Технічним університетом Дрездена, які фінансуються програмою DAAD, партнерство з Глобальною програмою розвитку лідерського мислення, онлайн-вебінари запрошених лекторів з різних країн та інші», — розповів професор НТУ «ХПІ» Тарас Данько.
Сьогодні війна далека від завершення, і важко передбачити які нові виклики та страждання вона принесе Україні та світу. Важливими залишаються наслідки для викладання та навчання: якою буде роль вищої освіти та університетів у дедалі більш динамічному світі і чи є у викладачів задовільні відповіді для наших студентів? Сьогодні Харків є прифронтовим регіоном, і ми навчилися справлятися з російським вторгненням. І це слушне місце, щоб подумати про гострі проблеми досліджень та освіти, наголосив Тарас Данько.
Весь матеріал можна прочитати на сайті.
Довідка:
Тарас Данько — професор кафедри менеджменту НТУ «ХПІ», кандидат економічних наук. Його дослідні інтереси зосереджені на наслідках четвертої промислової революції для міжнародного бізнесу та управління міжнародним бізнесом в епоху революційних змін, викликаних розвитком технологій. Є обраним головою правління Української асоціації розвитку менеджменту та бізнес-освіти, 2021-2024 рр., запрошеним професором Університету Отто фон Геріке у Магдебурзі (Німеччина).
Academy of International Business (AIB) Teaching & Education Shared Interest Group (T&E SIG) — сприяє вдосконаленню викладання міжнародного бізнесу та обміну знаннями в галузі педагогіки з глобальною спільнотою AIB. Мета — сприяння розвитку та обміну передовим досвідом викладання; надання форуму для створення мереж, пов’язаних із навчанням; підтримка обміну ідеями щодо утворення міжнародного бізнесу тощо. Штаб-квартира знаходиться у Мічигані (США).
Притча «Старий втратив коня» (хто знає, біда це чи удача) — історія ілюструє точку зору даосизму на «удачу» та «нещастя»: тимчасові невдачі можуть потім обернутися великим успіхом, і навпаки. Притчу також використовується у філософських чи релігійних текстах, присвячених менеджменту чи психологічним стратегіям.
Успіх і невдача створюють одне одного. Їхню зміну важко передбачити. Жив один старий чоловік. Без жодної причини його кінь втік. Усім було його шкода, але він сказав: «Втратити коня — можливо, це погано. А можливо, і ні. Хто знає?». Через кілька місяців його кінь повернувся, і не один. Всі його вітали, але він сказав: «Хто знає, що це принесе?». Через деякий час його син їхав верхи, упав і зламав ногу. Усім стало його шкода, але він сказав: «Хто знає, може це обернеться успіхом?». За кілька днів на поселення напали бандити та забрали всіх чоловіків. А сина через зламану ногу не зачепили. Отже, невдача приносить удачу, а удача приносить невдачу. Це відбувається безкінечно.
Вежа зі слонової кістки — метафора, символ повної ізоляції, відстороненості від реальних життєвих проблем; описує творчу позицію творчої людини, відірвану від життя, засновану на індивідуалізмі. У культурі США уявлення про «вежі зі слонової кістки» пов’язане з критикою університетів (особливо які входять до «Ліги плюща») та академічної еліти загалом за зневажливе ставлення до «профанів», снобізм і замкнутість.
Викладацько-центрична модель навчання (англ. teacher-centered approach) — учні всю свою увагу приділяють вчителю; викладач каже, а студенти винятково слухають; під час занять учні працюють поодинці, співпраця не вітається.
Студентсько-центричний підхід (англ. student-centered approach) — студенти та викладачі розділяють фокус уваги; замість слухати виключно вчителя, йде взаємодія на рівних; групова робота заохочується, студенти навчаються співпрацювати та спілкуватися один з одним.