Перша електронно-обчислювальна машина була встановлена в університеті у 1962 році. Це була лампова ЕОМ «Мінськ-11». Її потужність становила 2000 операцій в секунду і використовувалась вона у навчальному процесі студентами Інженерно-фізичного факультету та факультету Автоматики та приладобудування. Для студентів, що навчалися за спеціальністю «Електронно-обчислювальна техніка» це була техніка, за допомогою якої можна було вивчати схеми вузлів ЕОМ, знайомитись з принципами будування цих вузлів та принципами їх роботи.
Згодом, у 1966 році, в університеті встановлюються ЕОМ другого покоління. Спочатку це були ЕОМ «Промінь» та «Наірі». Вони були побудовані на транзисторних елементах і на відміну від ЕОМ «Мінськ» використовували вже спеціалізовані мови програмування. Це був значний крок вперед. У 1968 році в університеті встановлюється ЕОМ «МИР-1», у якої вже використовувалась алгоритмічна мова програмування АЛМИР.
Наступним придбанням в університеті у 1972 році була ЕОМ М-222, обчислювальні програми для якої вже створювались на алгоритмічних мовах високого рівня: ФОРТРАН і АЛГОЛ. Це був наступний крок вперед на шляху використання обчислювальної техніки як для потреб учбового процесу, так і для задач керування інститутом.
Згодом, у 1975 році, університет придбав перший комп’ютер Єдиної системи електронних обчислювальних машин – ЕС-1020, а у 1979 році – ЕС-1033. З придбанням у 1986 році ЕОМ ЕС-1061 з потужністю 2 млн. операцій в секунду, а також з оперативною пам’яттю 16 МБайт та дисковою пам’яттю 2,4 ГБайт, обчислювальний центр університету став найпотужнішим обчислювальним центром серед вузів Харкова. Ці три обчислювальні системи представляли собою вітчизняні аналоги мейнфреймів корпорації IBM серії IBM System/360.
У 1996 році лінію мейнфреймів в університеті продовжила вже розробка самої корпорації IBM – обчислювальна система масштабу підприємства серії IBM System/390 – IBM ES/9000 на базі процесора 421, з наступними характеристиками:
- кількість процесорів – 2;
- потужніть кожного процесора – не менше 30 MIPS;
- об’єм оперативної пам’яті – 512 Мбайт;
- об’єм зовнішньої RAMAC-пам’яті (RAID 5) – 56 Гбайт.
Наступного року університет отримав ще одну таку ж обчислювальну систему з оперативною пам’яттю 512 Мбайт та зовнішньою пам’яттю 34 Гбайт. Таким чином у 1997 році університет мав кластер з двох IBM ES/9000 загальним об’ємом оперативної пам’яті 1 Гбайт та спільним дисковим RAID масивом – 90 ГБайт. На той час то була найпотужніша обчислювальна система в Україні.
Цей обчислювальний комплекс корпорація IBM (лабораторія у Боєблінгені, Німеччина) надала університету в рамках договору про співробітництво в області освіти, укладеного у 1996 році між нашим університетом та корпорацією IBM.
У 1992 році в університеті розпочато будівництво університетської комп’ютерної мережі. Цю роботу було розпочато зі створення локальної комп’ютерної мережі на десять робочих місць у бухгалтерії університету, та запуску в експлуатацію першої мережевої автоматизованої системи обліку праці та заробітної плати.
У тому ж році було запущено поштовий сервер за dial-up доступом.
Вже через два роки комп’ютерна мережа університету була однією з самих великих серед вищих навчальних закладів України та найбільшою серед вузів Харкова – об’єднувала понад 150 комп’ютерів, розташованих у 13 корпусах університетського містечка та мала підключення до Інтернет по виділеній лінії.
Починаючи з 1996 року при будівництві університетської мережі застосовуються волоконно-оптичні технології.
Цього часу до університетської мережі було підключено понад 2000 комп’ютерів, розташованих у 28 корпусах університету та понад 3000 комп’ютерів, розміщених у чотирнадцяти студентських гуртожитках, підключених оптичними лініями до університетської мережі; прокладено понад 12 тисяч метрів волоконно-оптичного кабелю; налічується понад 100 серверів; мережа має підключення до Інтернет з полосою пропускання в 1 ГМб/с.
Починаючи з 2013 року в університеті виконуються роботи з побудови бездротової Wi-Fi мережі. Станом на травень 2022 року в мережі функціонують вже понад 120 точок бездротового доступу до Інтернет, встановлених у 25-х навчальних та адміністративних корпусах та 14-ти студентських гуртожитках. Мережа має окремий, незалежний від дротової мережі, канал виходу до Інтернет з пропускною спроможністю 1 Гб/с.
У травні 2016 року завдяки наявності розвиненої бездротової мережі наш університет приєднався до міжнародної програми eduroaм. Цей сервіс являє собою федеративну службу автентифікації, яка дозволяє користувачам з установ, що беруть участь у федерації, отримувати безпечний доступ до Wi-Fi мережі, використовуючи свої стандартні логін/пароль, так само, як вони це роблять для отримання бездротового доступу в своєму «домашньому» закладі. І тепер студенти та співробітники університету мають можливість користуватися безкоштовним Wi-Fi роумінгом у багатьох науково-освітніх мережах усього світу!
Хот-споти eduroam можна знайти на мапі покриття, а більш детальну інформацію про цей сервіс – за посиланнями uran.ua та www.eduroam.org.
Університет є засновником і адміністратором Харківської міської науково-освітньої комп’ютерної мережі. Роботи з її створення було розпочато у 1994 році, коли НТУ “ХПІ” взяв в оренду міжміський канал Харків-Львів до центрального вузла Української академічної і дослідницької мережі (UARNet – Ukrainian Academic and Research Network), базовою установою якої є Інститут фізики конденсованих систем НАН України (м.Львів). Вже восени наступного року по лінії безпосереднього зв’язку до університету підключилась перша освітня установа Харкова – Харківський національний автомобільно-дорожній університет. Саме від цього часу бере відлік історія науково-освітньої комп’ютерної мережі в Харкові.
На початку 1996 року університет взяв в аренду у постачальника в Україні телекомунікаційних послуг компанії «Укртелеком» два канали до зовнішнього провайдера Інтернет з пропускною спроможністю по 28,8 Kb/s кожний. На той час це були найпотужніші зовнішні канали виходу в Інтернет у Харкові і саме в період, починаючи з другої половини 1996 року до середини наступного року, й було в основному сформовано міську науково-освітню мережу – протягом року до неї було підключено понад десять наукових і освітніх установ міста.
У тому ж 1996 році університет отримав ліцензію Міністерства зв’язку України на надання послуг електрозв’язку (тоді послуги Інтернет підлягали ліцензуванню) та зареєстрував у RIPE автономну систему (AS 6807) і, таким чином, отримав статус професійного провайдера послуг Інтернет (ISP – Internet service provider).
У 1997 році університет взяв у оренду ще два міжміські канали – Харків-Київ, до вузла Інтернет-провайдера Лакі-Нет, а у 1998 році до вузла Інтернет НТУ «ХПІ» було підключено вже майже 20 науково-освітніх установ міста.
Починаючи з 1999 року на базі Харківської міської науково-освітньої комп’ютерної мережі почав функціонувати Харківський регіональний сегмент Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі (URAN).
Українську науково-освітню телекомунікаційну мережу URAN було створено у 1997 році за рішенням Міністерства Освіти України та НАН України при підтримці університетів та інститутів Міністерства Освіти та НАН, згідно зі Спільною Постановою Президії Національної Академії наук України і Колегії Міністерства освіти України від 20 червня 1997 року. В основу створення мережі покладено концепцією, ухвалену міжнародною нарадою «Комп’ютерна мережа закладів вищої освіти і науки України» за участю представників Наукового відділу НАТО (24-26 квітня 1997р., м.Київ) та міжнародною конференцією «Комп’ютерні мережі в вищій освіті» (26-28 травня 1997р., м.Київ).
Головним призначенням мережі УРАН є забезпечення установ, організацій та фізичних осіб в сферах освіти, науки та культури України інформаційними послугами на основі Інтернет-технологій.
Мережу URAN побудовано за ієрархічним принципом: центральний вузол мережі знаходиться у Києві, а у містах України, які є значними осередками наукової та освітньої діяльності, створено регіональні вузли мережі на базі університетів або наукових закладів, найбільш підготовлених у плані використання інформаційних технологій.
На час початку робіт по проекту УРАН у Харкові вже існувала міська науково-освітня комп’ютерна мережа, яка об’єднувала на той час близько двадцяти наукових та освітніх установ міста. Центральний вузол мережі діяв на базі вузла Інтернет Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” і тому у Харкові альтернативи нашому університету при визначенні базової організації мережі УРАН практично не було – нею став саме НТУ “ХПІ”.
Роботи з проектування та розбудови телекомунікаційної інфраструктури Харківського регіонального сегменту мережі УРАН, а також його технічної експлуатації виконуються співробітниками лабораторiї глобальних комп’ютерних мереж Центру нових інформаційних технологій університету (у травні 2016 року перейменовано у «Інформаційно-обчислювальний центр»).
На початковій стадії мережа УРАН у Харкові базувалася на провідній телекомунікаційній інфраструктурі міської науково-освітньої мережі, а з 2005 року розпочався її перевід на волоконно-оптичну технологію. Протягом 2005-2010 років мережу було повністю переведено на оптичну технологію – побудовано по місту понад 50 тисяч метрів волоконно-оптичних ліній зв’язку, які об’єднали понад 25 провідних освітніх та наукових установ міста (понад 50 точок підключення). Пропускна спроможність магістральних ліній зв’язку мережі становить 1 Гб/с.
Університет активно займається питаннями інформаційного наповнення українського сегмента мережі Інтернет. Найбільшим досягненням у цьому напрямку є створення у 1998 році на базі університету найпопулярнішого українського інформаційного порталу «МЕТА». Починаючи з кінця 2000 року, коли інформаційно-пошукова система «МЕТА» переросла в потужний і популярний український інформаційний портал, проект «МЕТА» почав самостійне життя.