1921
У січні в технологічному інституті почав працювати електротехнічний факультет, першим деканом якого став професор П. П. Копняєв. На факультет прийнято 50 студентів-першокурсників.
7 березня Раднарком УРСР видав декрет «Про організацію робочих факультетів», яким зобов’язав Наркомпрос відкрити в семи містах республіки, зокрема Харкові, рабфаки з дворічним терміном навчання.
6 липня почалися учбові заняття на робочому факультеті технологічного інституту. Першим деканом робочого факультета призначений І. М. Бабаков.
1922
В вересні рішенням колегії Укрглавпрофобра для робочого факультета був встановлений трирічний термін навчання.
Рада студентських представників перетворена в студком інституту.
У серпні ректором інституту стає професор Р. Ф. Бураков.
В інституті почалась підготовка науково-педагогічних кадрів через аспірантуру. Комісія механічного факультету вибрала аспірантами п’ять чоловік.
1923
У інституті відкрито авіаційне відділення механічного факультету.
Студенти інституту організували перший технічний кружок для водіїв трамвая.
У 1923/24 навчальному році в інституті вводиться курсова система навчання: за даними про виконання учбових завдань і здачу заліків по предметах на початок року всі студенти розподілялися по курсам і учбовим групам.
Ректором інституту стає професор А. М. Маслов.
1925
Студком інституту скасовано. Його функції стала виконувати профспілкова організація.
1926
Внесені зміни в учбові плани студентів перших двох курсів. Учбовий тиждень по всіх факультетах встановлювався в об’ємі 36 годин, збільшувався час на вивчення соціально-економічних дисциплін, вводилася військова підготовка студентів.
1927
1 листопада в інституті створено науково-технічне суспільство (НТС). До складу його правління і ревізійної комісії увійшли чотири професори, два аспіранти, 20 студентів і один інженер.
З метою поліпшення підбору кандидатур для аспірантури з числа студентів старших курсів Укрголовпрофосв прийняв «Положення про семінари підвищеного типу», відповідно до якого в інституті створено 23 семінари, що охоплюють понад 150 студентів.
1928
У червні інститут відвідав видатний французький вчений-фізик П. Ланжевен.
15 липня вийшов перший номер студентського науково-технічного журналу «Червоний технолог».
У інституті створені кафедри сільськогосподарського машинобудування і силікатів, лабораторія по обробці металів.
Ректором інституту призначений професор Я. М. Майєр.
1929
В інституті вводиться безперервна виробнича практика.
У грудні технологічний інститут перейменований в політехнічний (ХПІ).
1930
В результаті реорганізації політехнічного інституту на базі окремих факультетів створено шість самостійних інститутів. На території вузівського містечка залишилися механико-машинобудівний (ХММІ), хіміко-технологічний (ХХТІ) і електротехнічний (ХЕТІ) інститути. Першими директорами інститутів були Ф. Єфімов (ХММІ), Г. Лазоверт (ХХТІ) і М. Копеліович (ХЕТІ). В період реорганізації політехнічного інституту в ньому навчалося близько 1500 студентів, працювали 52 професори і 151 викладач.
Організовуються інженерно-технічний факультет, факультет тракторного і сільськогосподарського машинобудування. Відкриваються кафедри машин, загальної і експериментальної фізики, тракторобудування, турбінобудування, двигунів внутрішнього згорання.
У академгрупах один раз у два тижні вводяться обов’язкові політгодини.
1931
Почали виходити інститутські багатотиражки — «За темпи i якicть» (ХММІ), «XiMiK-технолог» (ХХТІ), «За електрифiкацію» (ХЕТІ).
1932
Ухвалою ЦІК СРСР від 19 вересня 1932 р. у вузах країни введені залікові сесії. З 1934 р. вони перетворені в екзаменаційні.
У інституті створені перші студентські науково-технічні гуртки.
1933
У лютому ХЕТІ одним з перших в країні став переможцем всесоюзного соціалістичного змагання.
Ректором ХХТІ стає І. І. Стрілков.
В березні у відання ХММІ був переданий завод, що належав раніше ХП3, який став могутньою виробничою базою інституту.
У ХММІ під керівництвом професора В. А. Можарова розроблена технологія отримання технічно чистого заліза типу «армко». Це залізо не поступалося кращим іноземним аналогам і звільняло країну від імпорту.
Ректором ХММІ призначається Ф. Р. Кокорін.
1934
У травні ХЕТІ відвідала група французьких вчених на чолі з академіком Жаном Переном.
Колектив ХЕТІ виконав для виробництва 28 наукових тем.
У високовольтній лабораторії кафедри електропередачі ХЕТІ вперше в СРСР сконструйований пересувний генератор імпульсів з максимальною напругою в три мільйони вольт — краща в світі «машина блискавок».
1935
У грудні відбулася перша виробничо-технічна конференція інженерів-ливарників, організована кафедрою ливарної справи, метою якої було теоретичне узагальнення і освоєння досвіду стахановців.
1936
Постановою СНК СРСР від 23 липня 1936 р. у вузах затверджувалися єдиноначальність директорів і персональна відповідальність за організацію учбової, наукової і виховної роботи.
Внесена чіткість в організацію прийому студентів. Визначилися терміни початку і закінчення навчального року (1 вересня і 30 червня), а також терміни перерв на зимові канікули (з 24 січня по 6 лютого). Учбове навантаження студентів встановлювалося в об’ємі не більш шість дисциплін в семестр і не більш три дисципліни в день.
У липні відбувся моторизований 800-кілометровий похід по місцях боїв Червоної Армії по маршруту Харків — Перекоп, пізніше — Рудніца — Житомир, право на участь в яких одержали кращі студенти ХММІ і ХХТІ.
1938
За ініціативою інженерів 3. П. Ситника і З. А. Саркисьянца в спеціалізованій лабораторії ХХТІ вперше в країні організовано виготовлення фотосенсибілізаторів, що дало можливість знімати кінофільми, починаючи з відомого фільму «Великий громадянин», на кіноплівці вітчизняного виробництва.
1939
За підготовку фахівців і значний внесок у розвиток науки звання академіка АН УРСР присвоєна В. М. Хрущеву. Членом-кореспондентом АН СРСР вибраний П. П. Будников, якому згодом було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці і тричі присуджувалася Державна премія СРСР. Членами-кореспондентами АН УРСР стали П. П. Карпухин і З. З. Уразовський.
1940
За проектами кафедри турбінобудування ХММІ, якою керував професор В. М. Маковський, на ХТГЗ створена стаціонарна газова турбіна потужністю 1000 л. с.
Ректором ХЕТІ стає Д. У. Столяров.
1941
22 червня в 12 годин 15 хвилин по радіо було передане урядове повідомлення про віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз.
3 липня перед електротехнічним корпусом відбувся багатолюдний мітинг, почалося формування рот і батальйонів народного ополчення, винищувальних батальйонів для боротьби з фашистською агресією.
Восени з добровольців-студентів та викладачів ХММІ, ХХТІ, ХЕТІ і інших вузів сформований батальйон, що направлений на захист Москви і відзначився в боях з фашистами.
Майстерні ХЕТІ переключилися на виробництво електроустаткування для танків. Учбово-експериментальний завод ХММІ за завданням військового відділу Наркомтяжмаша СРСР організував і освоїв випуск верстатів-автоматів для авіаційної промисловості і ряду деталей окремих видів озброєння.
Восени ХММІ був евакуйований в Красноуфімськ, ХХТІ — в Чирчик. ХЕТІ тимчасово припинив своє функціонування. Ректор ХЕТІ Д. В. Столяров в числі перших пішов на фронт.
27 листопада в Красноуфімськ прибула група викладачів на чолі з директором інституту Ф. Р. Кокоріним. В цей час в ХММІ налічувалося 100 студентів і 20 професорів і викладачів.
ХХТІ розміщений на базі електрохімкомбіната в Чирчике.
12 листопада відбулося перше засідання вченої ради ХХТІ, яка ухвалила рішення відновити учбові заняття. 17 листопада 115 студентів, 10 професорів, 12 доцентів і 9 асистентів почали учбовий процес в інституті.
1942
12 січня почалися учбові заняття ХММІ в евакуації.
26 лютого відбулося перше засідання вченої ради ХММІ, що обговорила питання про учбовий процес і задачі на другий семестр.
Весною інститут випустив 25 інженерів.
1943
Після звільнення Харкова інститути почали повертатися з евакуації. У жовтні поновилися заняття в ХММІ, в листопаді – в ХЕТІ.
За мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Керченської протоки і захопленні плацдарму на Керченському півострові, випускник ХЕТІ, спеціальний кореспондент «Правди» З. А. Борзенко, першим з радянських журналістів удостоєний звання Героя Радянського Союзу.