1965
Кафедри ливарного виробництва і технології жирів вперше в світі розробили технологію виготовлення стрижнів і форм з рідких самотвердіючих сумішей. Ліцензії на її використовування продані багатьом країнам. Професору І. В. Рижкову, провідному розробнику, присуджена Ленінська премія.
Медаллю «За освоєння цілинних земель» нагороджені 22 чоловіка.
Вперше проведене присвячення в студенти, що згодом стало ритуалом.
Створено факультет транспортного машинобудування.
Введений в експлуатацію учбово-лабораторний корпус кафедри турбінобудування.
Сумський загальнотехнічний факультет Українського заочного політехнічного інституту перетворений у філіал ХПІ.
З 1965/66 навчального року всі студенти денного відділення стали вчитися з відривом від виробництва, оскільки вечірня форма навчання для стаціонару себе не виправдала.
Профспілкова організація інституту розділена на студентську на чолі з профкомом і професорсько-викладацького складу і співробітників на чолі з місцевкомом.
1966
Ректору інституту професору М. Ф. Семко присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки Української РСР».
Перший набір абітурієнтів здійснив Сумський філіал інституту.
Зданий в експлуатацію житловий будинок для аспірантів і молодих фахівців; 67 сімей поліпшили житлові умови.
1967
Кафедра ДВС створила і упровадила у виробництво новий двигун тепловоза Д-70 потужністю 3000 л. с., який відповідний світовим зразкам.
Відкритий факультет підвищення кваліфікації викладачів середніх спеціальних учбових закладів.
На республіканському фестивалі колектив студії художнього слова нагороджений дипломом першого ступеня і золотою медаллю, а студентський театр «Силует» — дипломом другого ступеня і срібною медаллю.
21 жовтня інститут, як переможець соціалістичного змагання, нагороджений Пам’ятним прапором Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС.
Кафедра тракторобудування спільно з галузевою лабораторією приступила до проектування перспективних тракторів Т-150.
1968
Кіровоградський філіал перетворений в самостійний інститут сільськогосподарського машинобудування.
За удосконалення способу гідрогенізації рослинних масел професору Б. Н. Тютюнникову присуджена Державна премія СРСР.
Кафедра лаків, фарб і лакофарбових покриттів організувала єдину в Україні проблемну лабораторію розширення бази для лакофарбової промисловості і створення нових лакофарбових матеріалів.
1969
Введений в експлуатацію радіофізичний корпус.
У ХПІ почали діяти курси підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців народного господарства.
З 1 грудня в інституті функціонує підготовче відділення.
За наукову розробку і упровадження енерготехнологічного агрегату по виробництву азотної кислоти професору В. І. Атрощенко присуджена Державна премія СРСР. Він вибраний дійсним членом Академії наук УРСР, удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці і почесного звання «Заслужений діяч науки Української РСР».
1970
Відкритий факультет підвищення кваліфікації дипломованих інженерів Міністерства електротехнічної промисловості.
За досягнення в науці ХПІ присуджена золота медаль ВДНХ СРСР.
1971
На четвертих курсах всіх факультетів введена суспільно-політична практика студентів.
Досвід студентської науково-дослідної роботи ХПІ одержав високу оцінку на пленумі ЦК ВЛКСМ і рекомендований для розповсюдження серед вузівських комсомольських організацій країни.
1972
Відкритий музей історії інституту.
Утворений фізико-технічний факультет, базою якого стала кафедра металофізики.
13 березня за досягнення високих показників в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР інститут нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР, Української республіканської Ради професійних союзів.
Відбувся останній випуск на радіотехнічному факультеті. Студенти і частина професорсько-викладацького складу переведені в Харківський інститут радіоелектроніки.
Почав функціонувати обчислювальний центр інституту.
1973
Філіал ХПІ в м. Рубіжне Ворошиловградській області переданий в підпорядкування Ворошиловградського машинобудівного інституту.
У інституті створений підготовчий факультет для іноземних громадян.
Відповідно до наказу Мінвузу УРСР введена система внутрішньосеместрової атестації студентів.
За створення оригінального методу термодеструкції кам’яного вугілля у відцентровому полі колектив ХПІ удостоєний золотої, двох срібних і чотирьох бронзових медалей ВДНХ СРСР.
1974
Кременчуцький загальнотехнічний факультет Харківського автодорожнього інституту реорганізований у філіал ХПІ з вечірньою і заочною формами навчання.
Мінвуз УРСР рекомендував розповсюдити досвід інституту по військово-патріотичному вихованню студентів серед вузів республіки.
1975
За великий внесок в патріотичне виховання студентської молоді газета ХПІ нагороджена Грамотою Мінвузу УРСР і Почесною грамотою Харківського обкому комсомолу.
1976
До 1 вересня склалася нова структура інституту.
Ректор інституту професор М. Ф. Семко удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
Завершене будівництво учбово-лабораторного 14-поверхового корпусу У1, автори проекту архітектори І. Д. Овсянкин і Н. Д. Ліфшиц.
1977
За активну діяльність по розвитку і зміцненню дружби і співпраці між радянським і в’єтнамським народами ХПІ нагороджений Почесною грамотою Союзу радянських суспільств дружби і культурного зв’язку із зарубіжними краї-нами.
Танцювальний колектив «Україна» і любительська кіностудія ХПІ удостоєні звання народних.
У січні в інституті вперше серед технічних вузів країни організована кафедра етики, естетики і наукового атеїзму.
При кафедрі наукового комунізму ХПІ створена соціологічна лабораторія.
Зданий в експлуатацію 14-поверховий учбово-лабораторний корпус. Інститут одержав 65 учбових аудиторій, більше половини кафедр значно поліпшили матеріальні умови для організації навчально-методичної і науково-дослідної роботи.
Ректорат ХПІ затвердив основні принципи розвитку інституту на найближчі 10-15 років.
1978
30 січня Указом Президента СРВ за підготовку кадрів для народного господарства республіки В’єтнам ХПІ нагороджений в’єтнамським орденом «Дружба».
Введена в дію перша черга спортивно-оздоровчого табору ХПІ «Студентський» в Алушті.
Ректором інституту призначений заслужений працівник вищої школи УРСР професор М. Ф. Киркач.
1979
За створення серії парових турбін для атомних електростанцій завідувачу кафедрою турбінобудування професору В. М. Капіносу присуджена Державна премія УРСР.
На республіканському фестивалі вузівських агітбригад театр політехніків «Публіцист» удостоєний срібних нагород.
У учбовому процесі почалося використовування телебачення.
1980
7 травня відбувся мотопробіг по маршруту Харків – Севастополь, присвячений 35-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.
У ХПІ працювало шість проблемних і 20 галузевих лабораторій. За підсумка-ми 1980 р. і X п’ятирічки інститут визнаний переможцем соціалістичного змагання серед вузів Харкова і нагороджений обласним комітетом профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ перехідним Пам’ятним Червоним прапором і Почесною грамотою.
Загальнотехнічний факультет при ХТЗ перетворений у вечірній факультет ХПІ при ХТЗ.
1981
Рішенням колегії Міністерства культури УРСР за успіхи в проведенні масово-політичної роботи по патріотичному вихованню студентів музею історії ХПІ присвоєно звання народного.
Розробки вчених інституту удостоєні 42 нагород ВДНХ СРСР. Золоті медалі одержали професора Л. Д. Свірський і Б. Р. Холін.
Професори кафедри металофізики Л. С. Палатник і В. М. Кошкин в співавторстві з іншими ученими зробили наукове відкриття, що пояснює механізм взаємодії домішок з напівпровідниками.
У ХПІ створений найбільший в світі генератор імпульсних напруг для дослідження енергетичного устаткування.
Система внутрішньосеместрової атестації студентів замінена міжсесійним контролем.
Почалася реконструкція спортивно-оздоровчого табору «Політехнік»: ліквідовані намети, залишені дерев’яні будиночки, фінські будинки і цегляний двоповерховий корпус.