Історія університету

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

1971

На четвертих курсах всіх факультетів введена суспільно-політична практика студентів.

Досвід студентської науково-дослідної роботи ХПІ одержав високу оцінку на пленумі ЦК ВЛКСМ і рекомендований для розповсюдження серед вузівських комсомольських організацій країни.

1972

Відкритий музей історії інституту.

Утворений фізико-технічний факультет, базою якого стала кафедра металофізики.

13 березня за досягнення високих показників в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР інститут нагороджений Почесною грамотою ЦК Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР, Української республіканської Ради професійних союзів.

Відбувся останній випуск на радіотехнічному факультеті. Студенти і частина професорсько-викладацького складу переведені в Харківський інститут радіоелектроніки.

Почав функціонувати обчислювальний центр інституту.

1973

Філіал ХПІ в м. Рубіжне Ворошиловградській області переданий в підпорядкування Ворошиловградського машинобудівного інституту.

У інституті створений підготовчий факультет для іноземних громадян.

Відповідно до наказу Мінвузу УРСР введена система внутрішньосеместрової атестації студентів.

За створення оригінального методу термодеструкції кам’яного вугілля у відцентровому полі колектив ХПІ удостоєний золотої, двох срібних і чотирьох бронзових медалей ВДНХ СРСР.

1974

Кременчуцький загальнотехнічний факультет Харківського автодорожнього інституту реорганізований у філіал ХПІ з вечірньою і заочною формами навчання.

Мінвуз УРСР рекомендував розповсюдити досвід інституту по військово-патріотичному вихованню студентів серед вузів республіки.

1975

За великий внесок в патріотичне виховання студентської молоді газета «Ленинські кадри» нагороджена Грамотою Мінвузу УРСР і Почесною грамотою Харківського обкому комсомолу.

1976

До 1 вересня склалася нова структура інституту.

Ректор інституту професор М. Ф. Семко удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

Завершене будівництво учбово-лабораторного 14-поверхового корпусу У1, автори проекту архітектори І. Д. Овсянкин і Н. Д. Ліфшиц.

1977

За активну діяльність по розвитку і зміцненню дружби і співпраці між радянським і в’єтнамським народами ХПІ нагороджений Почесною грамотою Союзу радянських суспільств дружби і культурного зв’язку із зарубіжними країнами.

Танцювальний колектив «Україна» і любительська кіностудія ХПІ удостоєні звання народних.

У січні в інституті вперше серед технічних вузів країни організована кафедра етики, естетики і наукового атеїзму.

При кафедрі наукового комунізму ХПІ створена соціологічна лабораторія.

При інституті відкритий філіал вечірнього факультету марксизму-ленінізму.

Зданий в експлуатацію 14-поверховий учбово-лабораторний корпус. Інститут одержав 65 учбових аудиторій, більше половини кафедр значно поліпшили матеріальні умови для організації навчально-методичної і науково-дослідної роботи.

Партком ХПІ затвердив основні принципи розвитку інституту на найближчі 10-15 років.

1978

30 січня Указом Президента СРВ за підготовку кадрів для народного господарства республіки В’єтнам ХПІ нагороджений в’єтнамським орденом «Дружба».

Введена в дію перша черга спортивно-оздоровчого табору ХПІ «Студентський» в Алушті.

Ректором інституту призначений заслужений працівник вищої школи УРСР професор М. Ф. Киркач.

1979

За створення серії парових турбін для атомних електростанцій завідувачу кафедрою турбінобудування професору В. М. Капіносу присуджена Державна премія УРСР.

На республіканському фестивалі вузівських агітбригад театр політехніків «Публіцист» удостоєний срібних нагород.

9 вересня пішов з життя заслужений діяч науки і техніки, Герой Соціалістичної Праці професор М. Ф. Семко — ректор інституту (1949—1978).

У учбовому процесі почалося використовування телебачення.

1980

7 травня відбувся мотопробіг по маршруту Харків — Севастополь, присвячений 35-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

У ХПІ працювало шість проблемних і 20 галузевих лабораторій. За підсумками 1980 р. і X п’ятирічки інститут визнаний переможцем соціалістичного змагання серед вузів Харкова і нагороджений обласним комітетом профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ перехідним Пам’ятним Червоним прапором і Почесною грамотою.

Загальнотехнічний факультет при ХТЗ перетворений у вечірній факультет ХПІ при ХТЗ.

Припинений прийом студентів на заочне відділення.

1981

Рішенням колегії Міністерства культури УРСР за успіхи в проведенні масово-політичної роботи по патріотичному вихованню студентів музею історії ХПІ присвоєно звання народного.

Розробки вчених інституту удостоєні 42 нагород ВДНХ СРСР. Золоті медалі одержали професора Л. Д. Свірський і Б. Р. Холін.

Професори кафедри металофізики Л. С. Палатник і В. М. Кошкин в співавторстві з іншими ученими зробили наукове відкриття, що пояснює механізм взаємодії домішок з напівпровідниками.

У ХПІ створений найбільший в світі генератор імпульсних напруг для дослідження енергетичного устаткування.

Система внутрішньосеместрової атестації студентів замінена міжсесійним контролем.

Почалася реконструкція спортивно-оздоровчого табору «Політехнік»: ліквідовані намети, залишені дерев’яні будиночки, фінські будинки і цегляний двоповерховий корпус.

1982

Вчені інституту одержали 575 авторських свідоцтв і 24 патенти. Лауреатами премії Ради Міністрів СРСР стали доцент І. В. Бєлий і старший науковий співробітник Л. Т. Хименко, що створили магнітно-імпульсну установку для обробки металів.

У інституті проблем машинобудування АН УРСР утворений філіал кафедри динаміки і міцності машин.

Інститут заохочений преміями Ради Міністрів СРСР, премією Ленінського комсомолу, республіканськими преміями.

Хор Палацу студентів став лауреатом Всесоюзного конкурсу «Студентська весна».

Ансамбль політичної пісні «Єдність» став лауреатом I Міжнародного фестивалю політичної пісні в Баку.

Місцевком ХПІ перейменований в профспілковий комітет.

25 грудня пішов з життя І. В. Рижков — професор, лауреат Ленінської премії, проректор ХПІ (1969—1982).

1983

За підсумками роботи в третьому році XI п’ятирічки інститут визнаний переможцем Всесоюзного соціалістичного змагання і нагороджений перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, СМ СРСР, ВЦСПС і ЦК ВЛКСМ.

1984

За цикл робіт у області міцності енергетичних машин і упровадження їх в практику турбінобудування професорам Є. Г. Голоскокову і З. І. Богомолову присуджена Державна премія УРСР.

Введений в експлуатацію учбово-лабораторний корпус У2.

1985

24 липня за великі заслуги в підготовці висококваліфікованих фахівців, розвитку наукових досліджень і у зв’язку з 100-річчям з дня заснування Президія Верховної Ради УРСР нагородила ХПІ орденом Жовтневої революції.

27 вересня виконалося 100 років з дня заснування Харківського політехнічного інституту. За період існування ХПІ підготовлено 100 тисяч фахівців. Диплом за № 100 000 про закінчення інституту вручений випускнику 1985 р. Є. А.